До Дня вшанування пам'яті жертв Голодомору 1932-1933 років.

Пам'ять – нескінченна книга, в якій записано все: і життя людини, і життя країни. Там багато сторінок вписано кривавими і чорними кольорами. Чорне вороння зграями ширяло над селами, заціпенілими в тяжкому смертельному сні 1933 року.

Щороку в останню суботу листопада Україна прихиляє коліна перед мільйонами жертв Голодомору 1932-1933 років, перед тими страждальцями, могили яких розкидані по садках, балках, дворах, узбіччях доріг та на цвинтарях, де насипані великі могили. 22 місяці народ страждав, мучився, вмирав. Моторошно подумати, але навесні 1933 року, коли настав пік голоду, в Україні щодня вмирало голодною смертю 25 тис. чоловік, щогодини – 1 тисяча, щохвилини – 17.

До Дня вшанування пам'яті жертв Голодомору 1932-1933 років у Чутівській ЗОШ І-ІІІ ступенів було проведено виховну годину на тему: "Пам'ять – нескінченна книга", у шкільній бібліотеці діє постійна книжкова виставка "Пам'ять і біль України". В рамках проведення виховної години для учнів 5-11 класів було організовано перегляд документального фільму «Діти великого голоду» про наших земляків, мешканців селища Оржиця, які ще дітьми пережили Голодомор 1932–1933 років. Олексій Гапон, Єфросинія Давиденко, Надія Хало розповідають у стрічці, як їм вдалося пережити страшну трагедію: чим харчувалися, де ховали їжу. Кожен герой фільму має власні спогади про ті часи, які разом складають картину геноциду українського народу. На превеликий жаль, сьогодні живим залишився лише Олексій Гапон.

Фільм можна переглянути за посиланням: https://www.youtube.com/watch?v=xUysITjB4YM